Десь пропала радість, заблудилась,
Не знайшла до мене тих шляхів.
Може, просто так мені судилось?
Ніби небагато і гріхів.
Виплакані геть солоні сльози,
Не радіє щось душа моя.
А життя, неначе проста проза,
Не цікаві співи солов"я.
Як знайти в собі оту причину,
Побороти як душевний гніт?
Щоб радіти просто безупинно,
Щастя, щоб тягнуло, як магніт.
Може, негаразди всі забути,
Посміхнутись просто, так собі?
Що життя прекрасне все ж збагнути.
Ми - жінки не так уже й слабі.
Це нічого, що мене забули.
Але я все ж здатна пам"ятать.
Ось і зараз згадки знов торкнули.
І чому так, душе? Хочеться спитать..
душа болить коли самотня і в біді...А решту все можна подолати,навіть коли немає в хаті хліба спечеш млинці,і від променя сонця в родині будеш співати.дуже гарно
Душевно.
Ні,ніхто Вас не забуває...
Нехай сумна думка заблукає
А Ви ж радійте,сонцю й літу
Теплу й веселкам,всьому світу!
Хай все складається на краще!
Якщо радість Ваша заблукалась,
І в душі думки лише сумні,
Ви візьміть і щиро закохайтесь,
Й заспівають в серці солов"і.
Щастя Вам Надіє, й хай здійсняться мріі.
Дякую за хороший настрій.
Лелеки летять. Додому летять.
Кожен своє щастя мусить шукать.
На рідній землі по всі свої дні.
А хто шукає, той знаходить.
У мирі й радості,
Вірі й любові
Суджено нам жить.
І життям цим дорожить.
НАДЕЖДА М. відповів на коментар яся, 15.06.2018 - 18:04