Десь серед сотень світлин,
Де я щиро усміхаюсь.
Час краде життя,
Поволі від нас його витягає,
Мов кишеньковий злодій діє непомітно,
Ей, час, бігом зупинись.
Десь серед сотень світлин,
Де я мовчу, а спогади «жеруть»,
З’їдають усе повільно,
А що далі? Фото, спогад і кінець?
Де щастя? Агов, відзовись.
Десь серед сотень, тисяч світлин
Я плачу, але ви цього не побачите.
Десь, колись, напевно,
Ви дізнаєтесь хто я, а може навіть
Не пригадаєте ніколи,
А зараз я усміхаю на світлині,
Вам, для вас, заради вас,
Бо я надто довірлива
