Сонет
Півсвіту в полоні опівнічних тіней.
Літній вітер гойдає мрії примару.
Спадає з висі срібний місячний іній,
Та серце дивні не тішать ці чари.
Знаходить тіло відпочинок у ночі.
Над світом думка про минуле літає.
Примару щастя упіймать сильно хоче,
Бо саме її щастю не вистачає.
Є цвіт, що розпустився посеред тіней,
На місяць гляди́ть він і пах має милий,
Аж поки промінь не зобачить ізрання.
Є серце, укрите в скривавленім лоні,
Вночі лиш дише і вночі в сльозах тоне…
Удень втаїть пильно глибокі страждання.
Юліуш Словацький (4 вересня 1809, місто Кременець, нині Тернопільської області — 3 квітня 1849, Париж) ), як і Гоголь, мав українські корені й писав про Україну. До того ж глибше, ніж Гоголь, осмислював українські проблеми. На жаль, про Словацького в нас знають набагато менше, ніж про Гоголя. І лише деякі його твори перекладені й видані українською мовою.
Juliusz Słowacki
SONET
Już północ - cień ponury pół świata okrywa,
A jeszcze serce zmysłom spoczynku nie daje,
Myśl za minionym szczęściem gonić nie przestaje,
Westchnienie po westchnieniu z piersi się wyrywa.
A choć znużone ciało we śnie odpoczywa,
To myśl znów ulatuje w snów i marzeń kraje,
Goni za marą, której szczęściu niedostaje,
A dusza przez sen nawet drugiej duszy wzywa.
Jest kwiat, co się otwiera pośród nocy cienia
I spogląda na księżyc, i miłe tchnie wonie,
Aż póki nie obaczy jutrzenki promienia.
Jest serce, co się kryjąc w zakrwawionym łonie,
W nocy tylko oddycha, w nocy we łzach tonie,
A w dzień pilnie ukrywa głębokie cierpienia.