ЦЕ НЕ СТИГЛЕ ЛІТО А РАННЯ ВЕСНА
Це не стигле зріле літо,згорає а рання весна...
смерть,косою збирає на плаху пагінці зелені-
колосок, тягнувся до сонця в блакитні небеса-
а гібридна війна, серпом зжинає мрії рожеві.
Ураганним градом косить, рубає весняний цвіт,
сірником, розпалила вогонь ричить ,як лютий звір...
свинцеві кулі, прошили тіло.. у юнця двадцять літ ,
потемніло, в очах і лебедем злетів до чорних гір.
Вдарила, блискавиця посивіло небо в цю мить...
розкололось, на двоє.. заридало проливним дощем,
у красеня ,сокола життя обірвалась, як тонка нить...
застогнала ,випалена земля i в душі біль і щем.
Недомріяв, недокохав, недолюбив цей білий світ,
йому б жити , сіяти зерно , садити вишневий сад...
милуватись, як у житах цвітуть маки ніжний цвіт,
і зустрічати долю, іти із нею по житті у снігопад.
Схаменись ,злобна Росіє !зупини, криваву війну !
Скільки, горя ,біди ти принесла українському народу?
найкращі дочки і сини, віддали життя за країну свою,
вільно , дихати на своїй землі, а не бути рабами до скону.
М ЧАЙКІВЧАНКА
