Журиться директор зоопарку,
Годувальник звірів, прибиральник –
З клітки втік орангутанг Захарко,
Апельсин, бананів шанувальник.
Виклик вже поліція прийняла.
Вістка місто переполошила.
Але мавпа, наче в воду впала,
Навіть слід в траві не залишила.
Як же так? Куди ж вона поділась?
Влізла в бак великої сміттярки.
А коли на землю ніч спустилась,
Вилізла й пішла із зоопарку.
Сад чи ліс вона знайти хотіла,
Де росли б плоди солодкі, гожі.
Та даремно витрудила тіло,
Вздовж будинків лиш іриси й рожі.
В парк міський подалася тварина.
Червень був якраз – початок літа.
Не знайшла плодів тут, на лавчину
Сіла. Сторож тут її помітив.
Подзвонив в поліцію – прибули.
Поки ж допровадили машину,
Мавпа щось відчула, дременула.
Добрий нюх її привів на ринок.
О, та тут плодів: бери – не хочу!
В рота все тягла, що попадалось.
Черевце набила донесхочу.
Та ніхто не се́рдився – сміялись.
Потім все ж прибули полісмени.
Стали в сіті брать орангутанга.
По столах стрибав, заліз на клена.
Станцював біля фонтану танго.
Тут директор ринку мовив з ганку:
- Мавпо, ваші дії зрозумілі.
Зупиніться, буду слать щоранку
В зоопарк вам мед і фрукти спілі.
Мов завмерла посеред базару.
- Чесне слово даєте Захарку?
- Звісно. Свідки – продавці товару.
- То везіть мене до зоопарку.
