ЗИМОВА ПЕЧАЛЬ
Дні за днями, ідуть, на захід сонця...
за небокраєм згасають у журбі,
розлився дощ до мого віконця...
промокла Осінь стукає,у двері мої.
Зустрічає ніч чорноокий вечір...
а у моїм серденьку крає дика туга ,
білолиций місяць обіймає за плечі
питає, чому,'' блестить на очах сльоза''.
У вирій, із журавлями відлетіло моє літо...
залишили спогад вчорашнього дня,
на прощання, в саду подарували квіти
червоні троянди -які любить душа.
Ці квіти цвітуть на радість і щастя...
а у них запашний духмяний аромат,
і вечорова зоря веде мене у казку...
де зеленокоса яблуня пишний сад.
А прийшла ,осінь зазолотила листя...
сильний вітер зриває листопадом-
без коханого любові згораю у пісні
виглядаю,свого милого під зорепадом .
Цвіли сади, а в них мої рожеві мрії,
і сонячні дні осяяювали тихий рай -
літо цілунком голубило -літа молодії,
а холодна осінь, навіює зимову печаль.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Цвіли сади, а в них мої рожеві мрії,
і сонячні дні осяяювали тихий рай -
літо цілунком голубило -літа молодії,
а холодна осінь, навіює зимову печаль.
Хай мрії збуваються!
ДЯКУЮ, ЩО ЗАЙШЛИ У ГОСТІ. І НА ДОБРІМ СЛОВІ.Я ВАС ПОЧАСТУЮ, СОЛОДКИМ СТОЛОМ. 
