ЗАГУБИТИ ЩАСТЯ, ЩОБ ЗНОВУ ВІДНАЙТИ
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
усміхнутись ,літом променем сонця-
поруч ,із коханим трояндою цвісти
і дарувати , пахощі квітів у долонці.
Щоб зранку ніжні уста торкались чола,
із білого ложа піднімати поцілунком
у вікні слухати пташок спів солов'я
і душа, пила кохання божим дарунком.
Щоб ласкаві, лагідні слова лились із душі....
як із гір, джерельна водиця понад берегами...
закоханих несла ріка -життя удвох в човні
і сяяли очі ,як від сонця що під небесами.
І благородна ,шляхетність нахиляла ясні зорі ...
спрагла душа мережила щастя райдужні мрії,
у серці вигравали струни у безмежній любові-
жайвір, вів у земний рай, де цвітуть квіти надії.
Загубити щастя ,щоб знову віднайти...
крізь літа, іти в життя у осінь в листопад-
щоб розпалити вогник серед лютої зими
і рука в руці сидіти біля каміна в снігопад.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.