Закривають моє небо хмари безнадії.
Бо у розвитку страшному множаться події
Все загрозливіший привид постає з Росії
Хоче знищити нас зовсім кремлівський витія.
В інтерв’ю говорить прямо, що піде війною,
Що ревіти будуть смерчі в небі наді мною,
Що вже зброя зверхмогутня направлена з Криму,
Бо хижак цей коло жертви не проходить мимо.
Не за себе потерпаю. Що мені втрачати?!
Все, що мав, пішло від мене. Дарма жалкувати!
Лиш душа іще не може з думкою змиритись,
Що буде на всіх теренах кров рікою литись,
Що багата, красна мова жити перестане,
Що над нами європейський ранок не настане!
Скаже хтось, що панікую; скаже істеричний…
Це – не так. На жаль, є досвід. Досвід історичний.
Неспромоглись вчасно люди Гітлера спинити,
То довелось страшну ціну згодом заплатити.
Надіятись ні на кого… ворог за парканом,
А партнери стратегічні десь за океаном…
Здасть Америка Росії Україну-неньку,
Щоб на пару панувати в світі потихеньку.
Та почув приятель мову:«Та не гніви Бога!
Нащо таке говорити?! Не слухай нічого!
Не дивись по інтернету пропаганду вражу!
От побачиш: все втрясеться! Щиру правду кажу!
Молись краще до Господа за подання Миру
То й не зробить із нас, гаспид, овечу офіру!»
Слушні слова наче мовить… спокою немає,
Бо он! – в Сирії далекій біда не стихає.
То хіба до того ж Неба, не моляться люди?!
Чи на нашій рідній землі такого не буде?
За дітей, за любих внуків серцем потерпаю.
Їм би жити та множитись на теренах краю
Увібрати кожну душу в гарну вишиванку
Та схід сонця зустрічати погожого ранку;
Їм би в радість будувати свою Україну,
Та готує слуга пекла для всіх нас руїну.
А ще наші перевертні… у тій же Росії:
Мовчать, ніби їх немає! У Думі засіли
І у одну дудку грають з клятим зброєтрясом
Підтримують людожера повним одобрямсом.
От чому в моєму серці зміїться тривога,
От чому душа втомилась волати до Бога.
Як же тяжко у такому безпорадді жити,
Як не можеш особисто край свій боронити!
17.02.2018
Не сійте безнадію в душах читачів, поете Петре! Це Ваше враження від необізнаності! Насправді
час працю не на путлеризм, а проти нього... Читайте пресу, слухайте серйозних політологів. Це Вам моя порада... Наша,графоманів і поетів, задача,щоб на підставі певних позитивних зрушень (а вони є) у читача виховувати оптимізм і позитивне мислення...
А по мені, друже Олексо, всі оті політологи - балакуни і не більше! Кожний, як павич, хвіст розпускає... А я не хочу, щоб люди звикали до війни та все більше ввірювались у міф про братню Росію!Це - найжахливіший хижак Смертельний ворог! Про наші можливості дати належну відсіч Ви краще за мене знаєте!
Дякую за відгук!
Віруєм, Господь нас не полишить.
Перебувайте у Господі. Він і страхи проганяє й
слова надії посилає " Не бійся!"
Усе в Божих руках. І наша доля.
"Да буде воля твоя..."
dovgiy відповів на коментар яся, 25.02.2018 - 14:17
Та невже на це лихо Воля Його?! Тисячі загиблих... сльози матерів... дружин... дітей... не можу, як страус у пісок, свою голову у сліпу віру ховати! Хоч і зробити хоч щось, аби все змінилось на краще - теж не можу... Дякую Вам за увагу!
яся відповів на коментар dovgiy, 25.02.2018 - 19:45
А що Господь міг зробити, висячи на Хресті? Хіба що сказати "Боже, Боже, чого ти мене
покинув?"
dovgiy відповів на коментар яся, 25.02.2018 - 22:13