ЛІСОВИЙ СУМ
Є загадкова вілла лісова!
Де все, мов казка, дерева й трава…
Вона стоїть окремішно у лісі –
Там чутно схлипи Мавчиної пісні…
Співає листя шелестом своїм:
Як не судилося зійтись нещасним їм…
Про те, що у кохання скорбні очі…
Що мрії обернулись в поторочі…
Іде до лісу дівчина, сюди,
Де парубка зустріла край води,
Де грає від для неї на сопілці,
На зрубаній колись вербовій гілці…
Проте мелодія недовгою була,
Хоча зворушити могла би і орла…
Зненацька парубок ті трелі перервав,
Бо присуд – іншу полюбити – мав…
А дівчини душа – навік лишилась в лісі…
Співає тут закоханим свою скорботну пісню
Про парубка з блакитними очами,
Що тінню тут з’являється ночами…
І так чарівно, ніжно, мов у сні,
Беруть за душу в лісі ті пісні –
Цілющим подихом квітучої весни,
Тужливим шепотом листочків восени…
Там плач дощу за леготом ясним
І сльози Мавки за коханням неземним…
Ви були там, де гомін лісовий?
Не гомін, власне, - схлип пісень живий…
м. Львів автор Наталія Калиновська
Дякую, пані Людмило! Давненько ми не спілкувались! Радію Вам! 
Сердечно дякую, пані Валентино, за теплі слова! Приємно, що Вам до душі! Гарних вихідних! 
Браво!!!
ЩИРО ДЯКУЮ! 
