Нехай образи в старому році залишаються.
Нехай печаль минає нас.
Нехай мрія, як птиця-щастя злетить.
Нехай в серці замовкає плач.
Нехай щасливим буде ранок,
полудень і вечір.
При зітханні, Молитва словами дзюрчить.
У сяйві очей, радість не мовчить.
У Душі, кличе Віра,
у кожному Слові - Сила.
Світло від Світла народжує Любов.
Світ крихкий, як росинка мала,
як ДНК невидима, але Головна.
Виноградне гроно в долоні вміщується,
а скільки Сили Сонця в ній зібрано?
У пориві вітерця - теж своя суть,
насіння направляє на новий шлях.
У всьому свій Сенс і Розумна Сила,
з крапельки народжується водоспаду лавина,
з піщинки - бархани, із зернятка - хліб,
кожен Природі свій прах віддає.
