Літо, спека, мухи ситі,
Вітерець згубився в лісі,
Висохли ромашки в житі,
Навіть оси сплять у стрісі.
До кипіння всі нагріті,
Хто на дачу, хто на воду,
За найбільше благо в світі -
Легкий подих прохолоди.
Горобці в стерні помліли,
В куряву присіли кури,
Навіть чорне стає білим
При такій температурі.
Та мине спекотне літо
І прийдуть холодні ночі,
Мабуть, будемо жаліти,
Що не вигрілись досхочу.
Бо прийдуть і дощ, і зливи,
І морози люті в січні, -
Може тим ми і щасливі,
Що тепло недовговічне?
