Безсмертний, єдиний наш Боже,
Ти - притча і тайна всього.
Зневірені душі тривожить
Незбутність Закону твого.
Ночами їх будить і журить
Питання прадавнє, як мох:
Чого в бідаків і в буржуїв
Один, усезнаючий бог?
Одні і церкви, і молитви,
І ця безконечна вражда:
Земне раювання - неситим,
Для гнаних - терпіння й нужда.
Закровлені влада і гроші
Людей, як отару, пасуть.
Схиляються смертні від ноші,
Вельможні хреста не несуть.
Допоки?
Віки, як полова,
Згоріли на жаднім вогні.
Ідуть супостати на лови,
В них ярма і тюрми міцні.
Не згубиться людство рухливе,
Та в серці прокинувся страх,
Що колесо долі примхливе
Зламається в хижих руках.
Зведи свої праведні очі,
Ти бачиш? -кишать упирі.
Твори свою воленьку, Отче,
На рідній стражденній землі!
