Зелені очі, твої зелені очі!
У них одне страждання і печаль!
Зелені очі, твої зелені очі!
Так часто плачуть в душі вже океан.
А де ж кохання і мрії щастя ?
Куди все діло чорне те життя!?
Воно хотіло, тільки хотіло.
Побачити нещастів каяття.…
А твої очі, неначе зорі, зачарували ….
Я в них блукаю ніби ворон !
Який наводить на душу жах.
Де то кохання, яке шукали, яке втопилося у небесах.!
Воно блукає і бачить промінь .
В холодних гущах нашої душі.
Такий бажаний, такий безглуздий .
А серце хоче тої теплоти.
Ти плачиш знову і знову сльози.
Все падають на губи так бажані всім.
Поцілувати, чи прегорнути, нема кому !
А ти так хочеш ніжних почуттів.
Ти ніби пташка, яка блукає .
У лісі все чужих людей .
Когось шукає, когось чекає.
А все знайти не може, душі чеканний корабель.
А може очі, твоє прокляття ?
Яке всіх манить і несе печаль!
А твоє серце, то є багаття .
В якому сильно палає жар.
Ти маєш чари , чарівні чари!!
Куточків нашої душі.
Вони писали, тобі писали.
Ти всесвіт ними ворожи.
