Коли душа померла й не співає,
І серце розірвалось на шматки,
Воно напевне більш не покохає,
Бо стане каменем на всі віки
Для мене ти лишилась промінцем,
Що пробивається крізь хмари,
І ангел із твоїм лицем,
Із сонця відправляє чари
Чомусь таке складне життя,
Що розриваєшся і обрізають крила,
Я знову п'ю гірку до забуття,
Коли терпіти біль в душі несила
Можливо зможеш написать - "привіт",
Поглянути так просто очі в очі,
Для мене стане раєм білий світ,
І просвітліють найтемніші ночі
Стояли сльози у очах моїх,
Коли сказала ти прощай,
А я ні відпустить, ні втримати не зміг,
Пробач... Мовчу... Не забувай...
