Ніби життя прожив, ніби щось знаю,
Ніби й когось любив...Ще то пам'ятаю.
Ті юності років не дають спокою,
Часто згадую їх . І в задумі стою.
Щаслива доля тоді була моя,
І усе мені так легко стелилось.
Веслилось серце моє, і душа,
А щастя бурхливою рікою лилось...
Були дівчата, також була любов,
Зустрічі були, аж до самого рання.
Кипіла в моїм серці горяча кров,
Коли ми обнімались, аж до світання...
Та усе те пройшло. Спомином стало.
Неначе й такого ніколи не було...
Та в моїй пам'ятті на довгі роки,
Чогось воно, та й таки зосталось.
Нехай серденько ВЕСЕЛИТЬСЯ!!!
