“А може досить?…”
То де ж та єдність між братами?
За кроком крок йдемо з пітьми
Чи може тьма біжить за нами
Чи перед нами навпаки?
Країна мрій де мрійник кожний
Завзятий кожний будівник…
А що не злодій то заможний
Що не політик – рятівник
Усі безкарні бо безгрішні
За муром мур, судів стіна…
І десь, далеко, безутішно
Волає в світ чужий вдова
Ні що не сталося, сплять люди?
Чи ви сліпі, чи ви глухі?
Чи вкотре, думають Іуди
Все обійдеться залюбки?
Брати зберуться у багаття –
Криві, ошукані, німі…
І обдаруєте їх щастям:
Пташині крихти, кізяки…
Та запанує лад і спокій
І квітами затягнеться стіна
Земний уклін вам і глибокий…
А може досить – ви та тьма!
Пухлина чорна і смердюча
Що роз’їдає всіх і все…
Багата земле і родюча
Чому ж плодить вона пусте?…
*
Хиткі і віра і культура
І наймит наймита кляне
І вартовий чужого муру
За гроші матір зацькує
Затьмарить заздрість жадні очі
Забудуть щирість і красу
Думки омріяні дівочі
В багнюку втопчуть мов росу
Ще й дурням стане вихвалятись
Між посіпаками підуть
Зрадливим радше обійматись
Іудам й долю продадуть.
А може досить? 131017