Степан мав гарний лісапед,
Летів на ньому він вперед
Бо гальм той лісапед не мав.
Степана батько їх зламав.
Та що ті гальма, то дрібниці!
Коли Степан до молодиці
На лісапеді під’їжджав,
Геройський вигляд завжди мав!
Отак щовечора збирався,
На лісапеді добирався
На край сусідського села.
Любов отам його жила!
Тільки була одна дрібниця,
На гірці мешкала дівиця.
Тож з гірки як вертав додому
Йти пішки треба враз самому.
Та й те ніяка не біда
Коли тече кров молода!
Лише не про оте розмова.
Якось прогулянка чудова
Закінчилася пізнувато
Бо цілувалися багато
Та ще й у клубі танцювали.
Тож як під гірку йшли – співали,
Побачили, що тінь майнула,
З гори як білочка стрибнула
І мчалася на лісапеді
Та зупинилась в очереті
І кубарем звалилась в воду,
Матом враз криючи природу…
Так злодія Бог покарав,
Що лісапед таємно вкрав!
Мораль єдина в цьому світі –
Кара знайде любої миті!
