Ви вибачте мене, що я така,
Інакше бути я не вмію.
Тут є грань прозора та тонка,
Про щире збрехати не посмію.
Не можу закриватись у душі,
Коли вам говорю словами.
Відверто я тут пишу вірші,
І не заховаюсь за казками.
Ви можете сказати: "Невірно!
Закрий все це щире на замок!"
Та не погоджусь я покірно,
Не заберу назад своїх думок.
Лиш тихо візьму я чистий листок,
Створю у відповідь вам вірші.
Без зайвих речень та без пліток,
Тут усе від серця найніжніше.
