У самотнім вікні під смерка́ння співо́чі
Ти ховаєш свої гіаци́нтові очі,
Ніби сльози, з очей твоїх падають квіти!
Я не в змозі ніяк диво це пояснити!
Мені гірко за те, що мене ти не бачиш,
Мені сумно за те, що ти квітами плачеш.
Я прийду під вікно, як почне сутені́ти,
Позбирати твої голубі гіацинти!