Краплини крові випила калина.
Сльоза народна схована в росі.
А доля наша – доля тополина,
Заплетена вербою у косі.
Лелека наш гніздиться біля хати,
Де журавель п’є воду з джерела.
В нас треті півні вміють галасати,
А кожен сад є гордістю села.
В нас споришами встелена стежина
І мальви, мов на чатах вартові.
Синіє переплетена ожина,
Ця ягода поліської землі.
А ще гриби – ці гномики маленькі,
Що вміють заховатись у траві.
У нас хати припудрені біленькі,
Тумани сині, начебто живі.
У нас Дніпро старечий – символ духу,
Вода в якому у віках свята.
Війну спинити і страшну розруху,
Цвіла б тоді Вкраїна золота!