зорі на небі
– люблю з них кожну
дужче, ніж будь-кого з вас.
вони мене вчать, а іноді й провчають,
і дурять, і ненавидять – та зрештою прощають.
а ви, добрі люди, пробачте: як же на вас не чхати
з вашими всіма здобутками, прибутками,
будинками, що в пошарпаній неохайності
змагаються з собачими будками;
стихійними та сердечними лихами,
з усіх мильних опер списаними потроху,
що вони всі – з "ярмарку марнославства"
списалися ще в позаминулу епоху.
зоряна ніч
зоряна ніч
ця прекрасна зоряна ніч
скидає всі турботи з моїх пліч.
краще й не скажеш, отож-бо,
отож-то воно в чому річ.
я чую там внизу багатопредметну розмову
– одноповерхову, не дуже паперову –
конкретних пацанів у зоряному сяйві.
вони мені здаються досить-таки зайві.
хлопці, що ви тут робите? вийдіть хоча б за село,
та погляньте нагору –
тоді ви, принаймні, зможете завжди казати,
під ким чи під чим всі ви ходите:
під зорями, коли що до чого.
а так – щось не так в цьому світі,
чи так-сяк, аж наперекосяк,
а найперше – ось так і влаштовані люди,
що вони видаються недоречні та зайві,
коли їх розглянути в зорянім сяйві,
ось так. – і всі ці людські халабуди,
й собачі будки, й ділові оборудки,
здається, це все пропаде,
вже пропало й ніколи не буде.
люди, ви чули: не буде ніде,
як не відірвете зараз ваших задів від диванів
та не потягнете їх надвір.
а вступайте в ряди астроном-партизанів
під єдиним об'єднаним проводом
неба та всіх його зір!
бо здається, ці ваші розмови – зайві,
коли зайве все людство у зорянім сяйві
за твором: starry night, iggy pop