Всім Лебідкам, які вірять та ждуть... Дві пари лебедів весною прилетіли,
А ми, як малі діти, їм раділи.
Підходили до лебедів до самої води
Їх годували та оберігали від біди.
Як зірочки в ставочку ще купались
З тобою ми, мій милий, попрощались,
Бо щастя обминуло нас порою весняною,
В Україну "старші брати" полізли війною.
Тепер до лебедів приходжу я сама.
Сумуємо - лебедика в лебідки вже нема.
Поранили лебедя. Він вижити не зміг.
Лиш двоє лебедяток туляться до ніг.
А друга лебедина пара зірвалась і втекла.
Покинула рідний ставочок край села.
У тиховодді спокійно спить, воркує,
Радіє, що на чужині пострілів не чує.
Вже підростають у лебідки лебедята.
Чекають, як всі ми, на свого тата.
Україна переможе чорну хмару.
Лебідки наші будуть жити в парі.
