Пекло так сонце мов розпечене залізо.
І задуха стояла-не дихнуть.
Та раптом вітер налетів.В поривах гніву
дерева став ламать,до низу гнуть.
І пил підняв такий стовпом до неба.
Сховалися пташки куди хто встиг.
Маленькі гусенятка всі під крила
до матері.Туди не залетить.
У лісі все шуміло і гуділо.
Там шура-бура лиха наробила.
Сухі гілки ламала мов скажена.
Не пожаліла і старі дерева.
В садах зелені яблука струсила.
Раділа що у неї така сила.
А вишні стиглі мов краплини крові
лежать в траві.Дерева-вишні голі.
Така ось шура-бура невгамовна.
Страшна у люті.Пані безсоромна.
Грім завстидався і сховавсь у хмарі.
Не любить шуру-буру.І не в парі.
