Не зумів я в собі твої бажання озвучити –
Котилось за обрій сонце тремтячого розпачу,
Зареготало Те, що мене Карою мучило
Зі словами: «Нарешті біль твій ретельно означу!»
Та я втік у гарний/радісний спомин в минулому –
Бач, коли руки твої мене від мене ховали,
Коли дарувала спокій мені, мені – милому,
Немов бажала закрити від прийдешньої зради.
Те, що сміялось в мені, звично миттю хизується,
Бо моя втеча є втечею в той окреслений Біль,
Який несподівано/раптом в згадках карбується,
Які кровоточать, а Те ще на рани сипить сіль.
01.07.2017
ніч
К.
