|
́́́В казані в окопах,борщ докипає,
кожен з солдатів вечерю чекає.
І тихо в куточоку,на половину у сні,
пише в думках листа він рідні.
Привіт моя мила,як ти там живеш,
як наша дитина-звідки сили береш?
Я скоро приїду-кохана моя,
і по обличчі солдата,скотилась сльоза.
Юнак молодий притаївся в кутку,
теж в мріях вітає,дівчину свою.
Кохана вітаю,я скоро приїду,
й весільну фату на тебе надіну.
І нашому щастю не буде кінця,
кохана ти моя,єдина моя.
Та посміхнувшись,тихенько піднявся-
дивно самому,як дівчині признався.
А молодий лейтенант,щоб неспугать тишину,
як і усі,думає думку,теж він свою.
Мамо неплач,я скоро приїду,
привіт передай-батьку і діду.
Скажи незганьбив,я честі родини,
недав погубити,чужої дитини.
Хоч старші за мене,мої побратими-
та я доказав їм-ми всі тут єдині.
Неплач тільки мамо,тебе я прошу,
я скоро повернусь,ще скоріш позвоню.
Тут бою немає і тут нетстріляють,
то десь там найдалі-я чув убивають.
Й листа перервала якась блискавка з неба-
ворог снарядами цілив як треба.
Молодий Лейтенант,наказ дав усім-
до бою брати,не пустить ворогів.
Бій минув борщ іще докипає-
та сталась біда-лейтенантта немає.
Осколки тіло його,зрешетили-
солдати від розпачу,тільки зуби зціпили.
Навіщо і защо таке виробляють-
на рідній землі,героїв вбивають .
Він єдина дитина у своїх батьків-
про горе таке , як сказать тепер їм.
Несказав він батькам,що син їх герой,
нерозуміли вони-їх син вже нетой.
Ним гордились завжди усі вояки,
й за хоробристь поважали його вороги.
Таких героїв на України багато,
що недочекалась,їх батько і мати .
Вірили в Україну хлопці оці-
тому люди добрі- вірмо й ми всі.
Незабуваймо про вчинки цих вояків,
з них померати,ніхто не хотів .
хотіли жити у вільній країні
і щатся бажали , не тільки своїй родині.
ID:
739325
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 25.06.2017 20:02:52
© дата внесення змiн: 25.06.2017 20:04:28
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
