Щиро дякую за натхнення Маркіяні Рай!
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
Я ніколи не звикну до хвилі відлуння,
Що слова твої будять у серці моїм –
Розквітають садами вишневими будні,
І ховають в затишші наболений сплін.
Я у затінку сіла і слухаю весни,
Що окрилену душу гукають в політ –
В цій дорозі мелодій чуттєвість воскресла,
За тобою, мій гіде, іду слід у слід.
Я ніколи не звикну – а значить не зникну,
До відлуння у серці натхненних рядків.
У тобі – неприборкане сонячне світло,
І звучання між вишень дзвінких солов`їв.
Чомусь мені думається, що звичка - це суцільна лінія на кардіограмі любові _________________________________________
Дякую Вам, пані Валентино! На добраніч!
Дуже вдало передані почуття кохання,Іринко! 
