Ось і вирішено! Остаточно!
Я покинув улюблений край
І вже крилами листя точно
Угорі не дзвенітиме гай
Дім низький без мене зіщулиться
Мій собака старий вже здох
На московських заплутаних вулицях
Мені вмерти окреслив Бог
Я кохаю це місто в"язеве
Хай огрядне, старе немов
Золота, некваплива Азія
Дрімотить на банях церков
А вночі, коли світить місяць
Коли світить... чорт знає як!
Волочуся понурий звісно
Закапелком в знайомий кабак
Шум і крик у дірі цій жахливий
Та всю ніч до зорі напроліт
Я вірші декламую повіям
І з бандитами жарю спирт
Серце б"ється чимраз усе важче
І вже я теревеню не в лад
"Я такий, як і ви, пропащий
Вороття немає назад"
Дім низький без мене зіщулиться
Мій собака старий вже здох
На московських заплутаних вулицях
Мені вмерти окреслив Бог
_____________________________________________
Да! Теперь - решено. Без возврата
Я покинул родные края.
Уж не будут листвою крылатой
Надо мною звенеть тополя.
Низкий дом без меня ссутулится,
Старый пёс мой давно издох.
На московских изогнутых улицах
Умереть, знать, сулил мне Бог.
Я люблю этот город вязевый,
Пусть обрюзг он и пусть одрях.
Золотая дремотная Азия
Опочила на куполах.
А когда ночью светит месяц,
Когда светит... чёрт знает как!
Я иду, головою свесясь,
Переулком в знакомый кабак.
Шум и гам в этом логове жутком,
Но всю ночь напролёт, до зари,
Я читаю стихи проституткам
И с бандитами жарю спирт.
Сердце бьётся всё чаще и чаще,
И уж я говорю невпопад:
- Я такой же, как вы, пропащий,
Мне теперь не уйти назад.
Низкий дом без меня ссутулится,
Старый пёс мой давно издох.
На московских изогнутых улицах
Умереть, знать, сулил мне Бог.
