Ваші вправні, умілі пальці,
Наполегливі, безсоромні,
Заворожують в дивнім танці
Ніжних дотиків і торкань.
Намагаюсь триматись гордо,
Та мої почуття нескромні
Чітко зчитуються штрих-кодом
Безвідмовності поривань.
У прихованім тремі лона
Починає творитись диво:
Відчуттів соковиті грона
Обертаються на вино
І мелодією хмільною
Прориваються невловимо
На поверхню, де хід двобою
Передрішений вже давно.
Опиратись немає сили
Вашій пристрасті і напору,
Бо вібрації оживили
В тілі музику і красу.
Резонує порожня дека,
Рівень щастя підносить вгору,
Рвуться струни, страшенна спека –
Я вогонь почуттів несу.
Так упевнено і майстерно
Володієте інструментом!
І хоч рухаєтесь химерно,
Не втрачаєте голови.
Я покірна, не вередую –
Користуєтеся моментом…
Про єдине лише шкодую,
Що гітару забули Ви!
Отже, не розчаровані? Як гітарист?
Просто мені хотілось трохи погратися: читач мав би подумати, що то я про гітару, а не про жінку. І тільки у фіналі - ні, не про гітару. Тому і спитала, чи не розчаровані)))))
