Сію слово межи люди,
Зрошую сльозою.
Кладу серце як добриво
Разом із душею.
Полю ретельно рядочки,
Суржик з корінцями
Вириваю, паразита,
Зі своєї тями.
Це - нелегко! Нива мови
Москворадом бита,
Бо навчали «всесоюзной»:
Як шлях до корита
При кар’єрних намаганнях,
Чи то до науки.
Пхали нагло «речь родную»
В українську душу.
Доводили, що немає
Ніякої мови.
Є - «язик». І тільки він
Народу основа.
Взагалі – то трохи праві
В одному кацапи:
Відніми отой язик,
Чим перевертати
Оту їжу, що до рота
Весь люд запихає?
Язик – орган є важливий
Про це кожний знає.
Підлабузники ним миють
Спереду та ззаду
Всім хто має понад людом
І право, і владу.
А ще є язик гадючий
Роздвоєний, довгий.
Що отрутою брехні
Цілий світ заповнив.
Це про нас Росія бреше
Всьому світу в вічі
Ніби ми фашизм зродили
В Запоріжській Січі.
Про свою правонаступність
Геть забула, мила,
Що фашистських недолюдків
Геноциду вчила,
Про концтаборів мережу,
За полярним колом.
Гітлер… Сталін… тепер Путін…
Всі з одного кодла.
Вбивці і кати народів,
Каїни й сатрапи.
Дикуни, що звикли всюди
Довбнею махати.
Я пишаюсь тим, що маю
Наше громадянство,
Тим, що друзів називаю
Як ШАНОВНЕ ПАНСТВО,
Я пишаюсь коли чую
Нашу рідну МОВУ,
Коли люди пишуть вірші
Своїм рідним словом.
Поважаю інші мови
І російську знаю,
Та миліше за мамину
На світі немає!
18.05.2017
Москворад жук-паразит типу колорада
Щиро Вам дякую за розуміння! Дуже добре, що у Вас є нащадки! По тому, як Ви сама цінуєте свою мову, то так і діти, онуки Ваші понесуть у далечину майбуття Вашу естафету! Зоряного їм шляху і Вашої любові до України!
Дякую, Петре! Маю 3 внучки і 1 внука, дуже творчі діти, двоє з них учасники Майдансу, одна знає 5 мов, а одна пише вірші,троє з них уже мають свої сім"ї, а найменший студент медуніверситету, організатор багатьох інститутських заходів; то ж мені є кому передати естафету, я з задоволенням передам їм ваші побажання. Всього вам найкращого, вибачте за довге послання...
