Одне дитя щось зробить
для досвіду свого, що як
помилка бачиться учительці…
І зразу ж мамі люблячій
сім зауважень у щоденник
напише та й наказує іще:
отак, й отак роби, це не роби!
Не можна так, не треба...
Вона то наче й має рацію…
Та переповнюють ті «ні»…
І з часом в тіні ті затягне всі
між люблячими сильно
одне одного усі порозуміння.
А може то природно?
Може й треба так?
Щоб у якуюсь мить
подалі яблуко від
яблуні котилось...
То краще, ніж
під нею б тут гнило!
Лежало б й гнило...
Ігор Спичак
03.03.-03.04.2017
