На Сході навіть у Великдень тиші не було.
Невже в душі святого нічогісінько немає?
Чи мало ще небесних сотень в землю полягло? —
Смерть у цупкі обійми убієнних знов приймає.
Не зможуть на могили рідних тисячі прийти —
Розбиті цвинтарі у селах майже опустілих.
Не хочуть можновладці мудрості в собі знайти:
Єдиний вихід — зупинити звірів скаженілих.
Так, не людей, а звірів, що чекали влучний час
Й заради фікс-ідей розшматували Україну,
І брешуть підло всім, що хочуть врятувати нас,
Вбиваючи, калічачи, лишаючи руїну.
Від чого рятувати? На своїй живем землі,
Уміємо і працювати, і пісень співати.
Від того, що у путінськім придумали Кремлі
Так боляче й на гавкіт їхній, чесно, нам плювати.
На Сході навіть у Великдень тиші не було...
Поранених й скалічених вивозили в шпиталі.
І дзвони гірко плакали за вбитими й пекло
В серцях. Й Завіту вічні сльозоточили скрижалі.
Не можливо читати таке бо гнів, біль, злість розпач все змішалося до купи і крає серце і душу. Боюсь що терпіння народу лусне і пекло Донбасу спалахне по всій Україні. Невже наші "мудрі" поводирі не схаменуться!?......
І біль, і горе, й сльози і печалі
І злочини нікчемних владарів
Ми занесем навічно на скрижалі
Щоби ніхто забути не посмів
І гірко, і боляче про це і писати, і читати, що ТИША лише з одної сторони, і що наша влада не може відстояти свою правду, а може й не хоче, бо ж недарма кажуть: "одним війна, а іншим мати рідна"...
