ПАМ’ЯТАЄМО ІСУСА
Двох тисяч непомітно добігає літ,
Як Божий Син життя прийшов віддати.
Щоб побороти смуток і неправди гніт,
Щоб людство вічний мир могло вітати.
Поховали про рівність дешеві байки,
Про братерські одвічні стосунки.
Здичавілі, жорстокі, мов зомбі, «братки»
Посилають знічев’я смертельні дарунки…
Одинокі герої на подвиги йдуть,
Не жаліють життя, щоби Дім рятувати.
Та еліта байдужа, знайшла іншу путь –
За мамоною сліпо, безглуздо триматись.
Ми втрачаємо спільний Закон,
Той Закон, що єднає планету.
Божі норми незмінні для всіх
І порядку без них не знайдете.
Мусить кожен знаходити шлях –
Між добром і між злом вибирати.
Все несправжнє зникає, мов тать –
Пощо станем за ним жалкувати.
Божий Син над планетою Цар –
Кожен смертний повинен це знати.
І цей день, коли душу поклав на вівтар,
Кожен рік мусять всі пам’ятати.
(Дано в газету)
