Так, як було в нас раніше - не буде ніколи.
Я не дивуюсь. В минулому юності дні.
Серце давно вже навчилось миритися з болем.
Інші, подекуди, в ньому лунають пісні...
Тільки не думай, що стало до всього байдужим.
Я не змінилась. Не зрадила внутрішній світ.
Змусила доля стрічатись з печалями мужньо.
Кожна мені посміхалась, кричала: "Привіт!"
Знали печалі, що серце вразливе жіноче
Гостро сприймає в розлуках нестачу тепла.
Плаче, часом, одиноке, без свідків, по ночах.
Жінкою, мабуть, без сліз, взагалі б не була...
Так, ти не бачиш тих сліз, бо давно вже не поруч.
Кажеш, щоночі прихожу до тебе в твій сон?
Вірю тобі, бо в думках я з тобою - ліворуч.
Враження, ніби ти взяв мою душу в полон...
Вінчані ж ми. А для мене - це речі серйозні.
Небо ніколи не дасть розлучитися нам.
Хоч ця розлука і тіло, і душу морозить,
Вдячна за все, що я маю, тобі й Небесам.
Сильною стала, якою мене ще й не знаєш!
Силу жіночу не зломлять ніякі вітри!
Вірю тобі, що і досі, як весен, чекаєш.
Сонця промінням злетіла б до тебе згори...
Слабкість - це розкіш, яку відсвяткую в обіймах,
Силу відкинув подалі від себе кудись...
Я ще і досі своїх почуттів підневільна...
Знаєш, можливо й сильніше люблю... як колись...
Березень 2017 р.
ПРЕКРАСНО, ЛЄНОЧКО!!! Маю одне зауваження:
Плаче, часом, одиноке, без свідків, по ночах краще в такому варіанті:
Плаче, часом, одиноке, без свідків щоночі.
Дуже дякую вам, Ганно. Думаю, що "щоночі" - не зовсім підходить, бо не є правдою, та й зі словом " часом" не в'яжеться. Залишу в тому варіанті, в якому є...
