Дарунок Бога
В часи прадавні
ледь не трапилась біда,
коли Господь розподіляв усі чесноти,
спізнилася дівчина молода,
на той розподіл, через всі свої турботи.
З’явилася, коли вже Бог втомився,
і подарунки, всі що мав, роздав,
на неї подивився й зажурився.
Чому ж красуня я про тебе не згадав?
Де забарилася і не прийшла до Бога,
коли я ті чесноти роздавав?
Невже була такою довгою дорога?
Чи забагато невідкладних справ?
Дівчина знітилася, вибачай мій Боже,
що запізнилася я на свою біду,
мабуть ніхто мені не допоможе,
якщо все роздано, то мабуть я піду.
Зажди, красуня, у таку чудову днину,
не може, просто так піти, така краса,
я подарую тобі мову солов’їну,
й чарівну пісню, щоб злітала в небеса.
Щоб ви жили, співали і раділи,
на вашій Богом подарованій землі,
щоб рідну землю й мову боронили,
нехай несуть на крилах радість журавлі.
І ллється пісня й мова солов’їна,
душа країни в ній живе впродовж віків,
дарунок Бога, що отримала дівчина,
пісні чарівні для дітей й чоловіків.
красиво написано...давно хотіла написати цю надзвичайну легенду...ось...не встигла,як завжди)))
