Світ теплий очей, твоїх зігріває Вкраїну, як Сонечко дивне, чудове, і лагідне. Всім серцем своїм і душею любив Батьківщину, і життям сплатив данину за діло праведне.
Ти тут народився у краю пісень і любові, у краю вільних людей і свобідного духу... Знаємо, якою був шлях твій тяжкий у неволі радянського табору, пам'ятаємо...
Наш красень, наш сокіл, ти в небо злетів у блакитне і чисте так високо, і чорні загрозливі хмари розбити хотів, і був ти, як блискавка...
Над лісом, над степом, і сивим Дніпром кружляв ти співаючи, над містом, над полем і рідним селом: боровся і жив поспішаючи...
Світ теплий очей твоїх зігріває наші серця, а співом й музикою навіки Вкраїна збагачена, Володю ти з нами і ми з тобою до кінця, - твій дух, твоя творчість й талан - наша українська спадщина!
"4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк. Кати його боялись, тому і вбили".
"Володимир Івасюк народився 4-го квітня 1949-го року у Кіцмані, Чернівецької області, на Буковині. Батько його був професором української літератури в Чернівецькому університеті, мати вчителька української мови середньої школи. Ще малим хлопцем брав батько Володимира в Карпатські гори й учив слухати, як співають старі ялиці, учив прислухатись музиці бистрих кришталевих гірських потоків. Як глибоко вкорінились в душі молодого генія мелодії зелених Карпат — відчувається в його піснях, в яких він їх увіковічнив й які нам подарував. Володимир так розповідав про себе: «Я ніколи не думав, що зможу писати пісні. Правда, музику я дуже люблю, чую її навкруги. Все, здається мені, співає. Якось з батьком ми йшли лісовою стежкою, і він запитав мене: Чи я чув, як співають дерева? Я спочатку не вірив. Ми увійшли у густий ліс. Перестав падати дощ, і небо прояснилося блакиттю, а з смерекових гілок падали краплі, співаючи стару знайому мелодію»".
Читати статтю тут: http://ukrmir.info/?p=9476
