Вокзал. Перон. Відчужені обличчя.
Весна. Прощання. Усмішки сумні.
Дівча. Юнак. І голуби в піхмар'ї.
А у дівчати - очі осяйні.
Кохання. Квіти і палкі обійми.
Щасливий погляд. Ніжності порив.
Гул рейок... і коліс залізних стогін...
Гудок прощальний весь перон залив.
Закрились двері. Поїзд вже рушає.
Прощальний погляд. Помахи руки.
Надія. Сльози. Ніжний поцілунок.
Сьогодні все згадалось крізь роки.
Але сьогодні на оцім пероні -
Весна. Вокзал. Дві постаті в дощі.
Холодний погляд. Сивина на скронях.
Німе мовчання... Дві чужі душі.
