Туманом сідають світанкові роси
Своїм сизим крилом накрили ліси.
Ті роси, та довгії коси дівочі,
В моє серце колись запали мені.
Світанкові роси, та чорнії коси...
В яких зупинилась росяна сльоза.
Ой роси ви роси! Ті давнії роси!
Їх ти залишила мені назавжди.
Сижу ось тут, на тій квітучій поляні,
Де наша берізка красуня росте.
Довгі віти свої вона простягає,
Тільки поряд уже немає тебе.
Ой роси, роси! Ті давнії роси!
Інеєм осіли на моїй голові...