У кроки любові вслухалася я,
Що йшла крізь світи,
просто так, навмання,
Вона прямувала до душ,
навпростець--
До поглядів, тіл і до спраглих сердець.
Одних обминала, у інших -- текла,
Як в провесінь паморозь
з шибки вікна,
Як цвіту бузок, що у китицях зрів,
А ангел зі стрілами поруч летів.
У голос любові вслухалася я :
Вона тупотіла, як миле дитя,
Ховалась в дівочому бархаті сміху,
Гойдала в колисці притомлену втіху.
А потім здіймалася в хмари, до раю,
Любов без "тому що", а просто -- "кохаю",
Любов, що не має кордонів і віку,
Любов, що Господь здарував чоловіку.