Іскристі вистелить сніги
зима в моїх краях,
знов білу казку навкруги
Розвісить на гілля...
І полетить сніжинок рій
до серця берегів,
розчинить давній смуток мій
у ніжності снігів...
Злетить у захваті душа,
почувши білий дзвін,
який чарівністю втіша
й змиває сірий сплін.
Повіриш знову у дива,
у Божу благодать...
Зима - царівна снігова -
іде пісні співать,
щоб знову легкість й чистота
в душі, як сон, вляглись.
І знов захочеться кохать
і мріять, як колись...