я втрачаю тебе, зістрибнувши з моста мистецтва,
переходжу у титри, нотатки та саундтреки.
переспівнице, не відвертайся від мене, сестро,
ми поміж тебе - самотні духовні зеки.
ненаписані вірші-сукуби до себе кличуть,
під мостом Мірабо забуваємо дані клятви.
ні собі, ані іншим я долі такої не зичу:
бути на досяг думки без можливості обійняти.
переконаним у всемогутності власного слова,
від закону Секрету поетам немає спасіння.
наші крила підрізані скепсисом філософій,
і чи відчуємо ще раз натхнення - залежить лише від везіння.
де знайти тебе, мила, із якої звільнити темниці?
ти не можеш покинути духів театру та ідолів роду.
переходжу мости із тобою, та все ж наодинці.
тихо шепочуться хвилі про те, як я входжу у воду...
P.S. Надмір рятує мистецтво, а не самих митців.
