Вдивляюсь нині я у світ
І враз стає так дивно:
У когось дощик купу літ,
А в когось надто зливно.
У когось правда на устах-
Він з Богом хоче жити,
А хтось із кров'ю на руках
Й могили іншим рити.
Хтось не святий, та в каятті
знаходить свою віру,
Хтось розчарований в житті,
Згубив у всім довіру.
Чом світ такий створив Господь-
Отець і Цар всевишній:
Для когось ти напевно все,
Ну а для когось лишній.
Ти для чужого, наче брат,
А для свойого ворог,
Ну а комусь лишень ти- сват,
Для когось наче морок.
Хтось ніби щирий, та дарма
В слова його ти віриш-
Там де спіткнешся... то й нема
Ні честі, ні довіри.
А хтось осудить задарма-
Не маєш ти провини,
У нім довіри вже нема...
Та й меншає щоднини.
Та ви живіть своє життя,
У милості купайтесь,
Я ж візму своє каяття,
А ви своє роздайте.
У світ піду- той Божий світ,
По праведних дорогах,
Пустелю терня встелить квіт
І на моїх порогах...
Він з Богом хоче жити,
А хтось із кров'ю на руках
Й могили іншим рити. Хтось не святий, та в каятті
знаходить свою віру,
Хтось розчарований в житті,
Згубив у всім довіру.
Чом світ такий створив Господь-Правдиві рядки. Сильний вірш.
