Привіт! Я скучила...втираєш мені сльози...
На більше сон тобою, вже давно не здатний.
Та навіть так, ти знову будиш в мені грози,
Чи зможу сильною, як виплачусь, піднятись...
.........................................................
А може ні і то реальності думки?
Що захотіла, бо так сумно їй, погратись.
Чого замотуєш мене в тугі клубки
У сьогодення чорне, не дофарбуватись...
Привіт, я скучила...іще один мазок,
Палітра сповнена тобою, фарби- снами.
Вони скінчаться всі, залишиться лиш крок,
Щоб сни жалю живі, розвіялись вітрами...