|
Співвідношення духовне – тілесне в романі Д. Г. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлей»
Роман «Коханець леді Чаттерлей», написаний 1926 року, став своєрідним знаменням на шляху до «розкріпачення» світоглядних принципів та життєвих установ. Зрозуміло, чому протягом тривалого часу про його існування замовчується, але лише до Другої сексуальної революції, після якої твір активно розглядають літературознавці. Неможливо оцінити твір і за певною шкалою значущості, бо він покликаний відтворити дійсність людського існування, подати його таким, яким задумав Бог істоту, а тому мовчання реципієнтів виступає не інакше, як «застій», як свого роду боязнь нового, духовна сліпота. Важливу роль тут відіграє співвідношення духовного з тілесним, що представляється як одна з найбільш складних проблем людського існування. Твір кваліфікують як еротичне писання, маючи на увазі, що це відтворення низького, так званого «примітивного огляду подій», але не все тілесне, що хоча й має інстинктивний характер, є по-справжньому меншовартісним.
Першим перекладачем «Коханця леді Чаттерлей» Д. Лоуренса була Т. Лещенко, яка так виразила своє бачення головної ідеї твору: «Роман уразив мене своєю цнотливістю, чесним ставленням до любові. Книга мені дуже сподобалася тим, що сприймалася мною як важкуватий ляпас англійському лицемірству», з чим неможливо не погодитися. Автор без фальшу говорить про любов як основу буття, про любов проблемну, яка є рушієм подальших думок та дій. Безвідносно до зовнішнього тла ми розуміємо, що головні герої Конні, її чоловік Кліффорд та коханець Меллоурз не є одиничним випадком такого специфічного трикутника, не фантазія, покликана захопити всесвітньої уваги. Оскільки життя в деякій мірі імітує мистецтво, нове покоління потребує розгляду подібних моментів, де проблема духовного і тілесного постає чи не найбільш актуальною за своїм рівнем складності.
Після участі у воєнних діях Кліффорд отримує тяжкі ушкодження, а згодом опиняється в інвалідному візку. Констанція всіляко підтримує чоловіка, виявляє благодушність по відношенню до нього, повагу. У певний момент ми розуміємо, що Конні справді переживає не меншу, ніж її чоловік духовну кризу, яка змушує її бачити світ інакше, не таким, яким він є для звичайного подружжя. Поки існує чоловік та жінка, які якимось чином прив’язані один до одного, тілесність буде відігравати свою роль і не лише як маркер тягучої тілесної різниці. Життя організму, тіла - це життя відчуттів і емоцій. Конні знайшла у собі потребу відчувати, тому що її сенсорні канали потребували живлення, де любов є її першопочатком і першопричиною.
Тіло відчуває голод, жагу, його радує сонце і сніг, воно одержує задоволення від аромату троянд і виду квітучого куща бузку. Гнів, печаль, любов, ніжність, тепло, пристрасть, ненависть, горе – все це природні відчуття, зумовлені людською натурою. Безсумнівно, всі ці види емоцій та почуттів належать тілу, але усвідомлюються розумом. Усе це різко контрастує з атрофованим або «приглушеним» клітинним організмом Кліффорда, який містить у собі частково неживе, те, що не потребує живлення у біологічному сенсі. Інтимні стосунки є необхідною і важливою ланкою існування організму, - і що важливо,- не повинні тлумачитись як щось аморальне, принаймні для модерністичного суспільства, для людей, що еволюціонували разом з теорією.
Світ тіл покликаний взаємодіяти, де «тілесність» не рідко витлумачується як «речовинність». Берегти тіло на перевагу духовності є досі не обгрунтованим вибором, традиційщиною, оскільки вагу має лише те, що представляється рідкісним, а таким є духовний вимір людського існування, невичерпність його переживать та внутрішня побудова себе. Власне, в цьому, на мою думку, і закладена новаторська ідея роману «Коханець леді Чаттерлей».
Визначальним є вчинок Конні, що різко протиставляє її Пушкіновій Тетяні, яка кредом життя обрала девіз: «Но я другому отдана и буду век ему верна». Конні не боїться порвати з традиціями, не боїться потерпіти поразки, бо формальний бік її благополуччя втрачає цінність перед потребою жити відчуттями, відчувати життя. Героїня лишає свого чоловіка, немічного аристократа, заради звичайного дроворуба, у чиєму емоційному наповненні знаходить свою втіху та спокій, при чому виразником такого психологічного взаємопроникнення слугує інстинкт, тілесність, яка втрачає своє первинне значення на фоні емоційної потреби висловитись. Помітно, що слова ідеального мікросвіту, почуттєво-інтуїтивний лад думок забезпечує кохання, здатність до емпатії, яка досягається лише засобами емоційного. На такому рівні зближення сає кульмінацією любові, а тілесність нівелюється як така, адже тут слугує лише засобом, а не власне метою.
Властиво, що література відображає культуру людства, тепер сексуальність постає як проблема, яка більше не має змоги мовчати, тому її розгляд починається зі скандального роману, який демонструє кризу зовні благополучної Вікторіанської епохи, а виходом з неї займався не менш відомий психоаналітик З. Фрейд, основи праць якого стали поштовхом для інтерпретації приватного життя в реаліях та літературі.
Для того, щоб контекстуально правильно трактувати подібного роду співвідношення, а саме "отілеснена духовність" та її інваріант, варто врахувати ставлення героїв до нього, базуючись на індивідуальні, а не колективні принципи. У внутрішньому монолозі Конні зустрічаємо: «Смогу ли я жить с ним и дальше вместе, поняв, как он мне ненавистен?», де почуття ненависті диктується не лише сексуальним невдоволенням, а й відсутністю знання про те, що друге «Я» або партнер здатен відчувати також, здатен бути іншим, виявляти ніжність. Думки Кліффорда дещо відрізняються у цьому плані, він говорить: «Уверен, что развитая цивилизация сможет избавить нас от большинства физических недостатков и все, что связано с отправлением любви, - это тоже должно исчезнуть». Чоловік Конні розуміє секс як звичайну бесіду між чоловіком та жінкою, щоправда мовою фізіології, але чи є так насправді, адже чи була би потрібна така диференціація у їх зовнішній будові, якби природа мала на меті не любов як першопричину миру та щастя, а розмову, бесіду?
Автор зазначає, що відчуття непристойності породжується лише у тому випадку, коли розум зневажає тіло і боїться його, а тіло ненавидить розум і противиться йому. Провідною думкою є намагання примирити тілесне з духовним, оскільки індивід є складною структурою, взаємозалежність його компонентів обумовлена природою, а отже зробити зворотній хід в історії людства - згармонізувати внутрішнє з його зовнішнім виявом.
Роман пояснює закони існування живого у межах соціального, на прикладі шлюбу, що відрив від природних ритмів інколи є трагічним. Так само, як не можна рвати зв'язок із землею і сонцем, космосом, не треба нехтувати природніми імпульсами. Закономірно, що й любов між лісником і Конні знаходить своє втілення на лоні природи - у лісі, бо ті, хто ближчі до землі, до природи, краще пізнають світ.
Резюмуючи все вище сказане, якби мене поросили лаконічно відповісти, чим викликана така постановка співвідношення і як вона втілена в художньому творі Лоуренса, то моя відповідь звучала би так: Меллорз і Констанція як взірцево рідкісне явище особливо на той час, але і нині від суто фізичного потягу досягнули найвищого духовного рівня розвитку, ім’я якому ЛЮБОВ.
І хоча не прийнято закінчувати розповідь цитуванням, проте іноді треба/ можна відійти від канону, як зробив то Лоуренс.
Питер Хег: «Все думают что секс – это кульминация близости, на самом деле это только едва начало ее!»
ID:
694864
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.10.2016 00:40:58
© дата внесення змiн: 17.12.2016 16:30:01
автор: Olana Bilukha
Вкажіть причину вашої скарги
|
