Я одесит, хоча моє корiння
Лягло у край Подiльський вiчним сном.
Ворожа сила кидає камiння
Лихої долi, близько, пiд вiкном.
Рука злодiйська креслить на дiлянки
Привiтну землю, - рветься на шматки
Пекельним болем серденько щоранку,
Немов готує хмарами латки.
Перетворила змова узбережжя
В квадратнi метри: мiряють пiсок.
Це владна лють хизується безмежно,
Збирає здобич грiшми у мiшок.
Одесо рідна,, крихiтка надiї
Слова складає зоряним вiршем:
Щоб свiжий вiтер з моря завжди вiяв,
I сльози неба падали дощем.
