до вітру відійшов -
усюди стежки, лави,
кущі, дерева і блищить ріка.
блукають люди в світлому вбранні далеко десь.
я сам-один, вже темно.
.............
а якби свідок був
то ані співчуття,
ані порозуміння не знайшов би -
ти хто такий! - кричатиме, - геть звідси!
от я тебе! соромся! схаменись!
не сци ось тут, де Я гуляю-ходжу!
і все таке з розряду "шагом марш".
тюрма бо в голові, суцільний табір,
запекла звичка смикати й судити,
карати всіх "как бешених собак!"
а міг би - лагідно і ґречно привітати,
сказати - "пан бажає тут попісять!?
з повагою до вашої потреби,
хіба ж я можу вказувати вам?!
бо ми обидва вільні люди,
а не "кайданник - надзирач",
як припече - нема чого терпіти,
ай, нумо разом, хочу теж
.....................
тепер бувайте, пане, вечір теплий,
погода - казка" і пішов собі,
і розійшлись, як в морі кораблі,
як в небі розлетілись журавлі.
о, так! судити вільний кожен з нас,
от тільки дурень судить всіх, весь час.
