Рік без Тебе – наче вік…
Зупинися час назавжди,
В грудях той безмовний крик,
Що реальний і несправжній…
Вірити не хочу я…
В цю безглуздості реальність
Ніби вчора жартував –
Та пішов, чомусь, назавжди…
Розчинився в Небесах…
Йдеш дощами сліз рясними
Тут, де вже нема Тебе,
А не там, біля могили…
Я молитву прошепчу…
Розмовляючи з тобою,
Свічку в церкві запалю –
Душі прагнучи спокою…
Лиш трояндам, що в саду
Біль відомий мій нестерпний,
Бо без Тебе важко так
Карбувати шлях до смерті…
Огорнусь в свою печаль…
Почуттям всю волю давши –
В моїм серці та в душі
Житимеш довіку завжди…
Вічна ПАМ'ЯТЬ, Васильку!
30 травня 2016
Іванна Осос
