Його очі мене завели у полон,
Чорні очі, як ніч найтемніша.
Став для мене він ніби сильний Аполлон,
Перигей і скала найміцніша.
Його руки ніжніші, й водночас сильні,
Я за ними немов за стіною.
І не страшно мені, бути з ним в чужині,
Бо він поруч і завжди зі мною.
Його губи, солодкі, як мед на весні,
Мене з розуму зовсім звели.
І коли він цілує мене у вісні,
Розквітає душа з глибини.
Його слово для мене, важніше за все,
Адже він хоче добре мені.
Я так рада, що тут я зустріла тебе,
Ти колись мені снився у сні.
Його подих, який надихає мене,
Йти сміливо із ним по житті.
Адже він, так безмежно кохає мене,
Як Джульєтту, Ромео, в письмі!
Кушнір Марина
класно
Дякую)
