Присвячую матері героя-майданівця Назарія Войтовича,
загиблого у неповних 18 років.
Уже третя весна настала,
Як, синочку, тебе не стало,
Ще не висохли мої сльози,
Й мою душу іще морозить
Та війна, що прийшла зі сходу.
Біль і смуток чую народу.
Вже не сотня злетіла в небо –
Тисячі уже поряд тебе.
І кричать матері і вдови,
Проклинаючи війни й долі,
Бо ж сиріток число зростає,
А їх доля, ой, непроста є…
Схід країни іще в загравах,
Не дороги – суцільний гравій,
Де Донбас, сірі там руїни,
Перекраяна Україна…
За що ж, Боже, ти так зі мною:
Мою душу укрив золою?
І народ мій за що караєш,
Адже кращі в війні згорають?!
19.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Я певен, що Боже серце крається за те, що відбувається на грішній землі. І кожну вдову та сиротину огортає своєю Батьківською любов'ю і захистом.
Він чекає, доки люди прокладуть у своїх серцях шлях для Його приходу на землю, щоб нарешті навести на ній лад, мир і спокій.