Знову туга у серце закралась
Знову смуток якийсь на душі,
Знову мама рідненька згадалась,
Що померла тепер навесні.
А її б лише жити і жити,
Милувати своїх онучат
Та нічого неможна зробити,
Тихо згасла вона на очах.
Вже не вчути ні ласки ні сварки,
Ні напутніх життєвих порад,
Вже не скаже:"не лізь ти до чарки"-
Як почути слова я б ці рад.
Не притулить до серця більш внуків,
Що дюбила їх понад усе,
Не візьме вже найменших на руки
І не скаже ви щастя моє.
Не судилось до армії внуків-
Відпровадить матусечко вам,
Не судилось весільні віночки-
На голівки надіть онучкам.
Та не можна назад щось вернути,
Кожен хрест свій несе у житті,
Ми не зможем про маму забути-
Вічна пам'ять матусю тобі!!!
дякую за співчуття 
