Творчість... Нездоланність добра. Світло.
Духовний світ у буденності.
Ми не однакові в тих словах, що говорять в нас, коли очі дивляться на одне й те саме. Навіть ми — минулі, ми — теперішні, і ми — майбутні. Не однакові. Це робить відстань. Навіть між нашими Я.
Ми не однакові в відчуттях, які ховаємо за тими ж самими словами. Ми — вчорашні і сьогоднішні — різні. Але Творчість, як блискавка, долає цю відстань.
Серед буденності одноманітних дій і фрагментів життя ми починаємо думати інакше, завдяки іншим. Десь дуже глибоко лунають звуки, що бачили лише очі. І тепер ці самі очі, передають душі зовсім інші зображення.
Одна людина — може змінити світ. Світ всіх, кого торкнеться її душа.
Моя дорога мисливиця за перлинками, Весіння пташечко... Пірнаючи у світи все глибше, ви дістаєте скарби, що даруєте іншим. Відчувати більше, мислити глибше — ваше покликання доносити це... Рятівниця духовного МНС. Ви даруєте ковток чистого повітря, де немає рутини думок.
Дякую, що ви “прорвалися” в мій світ букетом яскравих промінців... можливостей відчувати більше, мислити глибше. Краще прожити одне своє життя, в якому ти — це ти, ніж мільйон чужих життів, в котрих ти ніколи не відчуєш себе справжнім. Ваші очі світяться тією справжністю. І нехай так буде завжди...
безмежне спасибі вам за це, Ніночко 
хороші роздуми
